CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Kön. 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das erste Buch der Könige

Kapitel 20

1 Und Benhadad1130, der König4428 zu Syrien758, versammelte6908 alle seine Macht2428, und waren6908 zweiunddreißig Könige4428 mit ihm, und Roß5483 und Wagen7393; und zog5927 herauf und belagerte6696 Samaria8111 und stritt3898 wider sie8147.

2 Und559 sandte7971 Boten4397 zu Ahab256, dem Könige4428 Israels3478, in die Stadt5892.

3 Und ließ ihm sagen: So spricht Benhadad: Dein Silber3701 und dein Gold2091 ist mein, und deine Weiber802 und deine besten2896 Kinder1121 sind auch mein.

4 Der König4428 Israels3478 antwortete6030 und sprach559: Mein Herr113 König4428, wie du geredet hast; ich bin dein und alles1697, was ich habe.

5 Und die Boten4397 kamen wieder7725 und sprachen559: So spricht559 Benhadad1130: Weil ich zu dir gesandt7971 habe und lassen sagen559: Dein Silber3701 und dein Gold2091, deine Weiber802 und deine Kinder1121 sollst du559 mir geben5414,

6 so will ich morgen4279 um diese Zeit6256 meine Knechte5650 zu dir5869 senden7971, daß sie dein Haus1004 und5650 deiner Untertanen Häuser1004 besuchen; und1961 was dir lieblich4261 ist7760, sollen sie in ihre Hände3027 nehmen3947 und wegtragen.

7 Da rief7121 der König4428 Israels3478 allen Ältesten2205 des Landes776 und sprach559: Merket und sehet, wie3045 böse7451 er‘s vornimmt! Er hat1245 zu mir gesandt7971 um meine Weiber802 und Kinder1121, Silber3701 und Gold2091, und ich habe7200 ihm des nicht gewehret.

8 Da sprachen559 zu8085 ihm alle Alten2205 und alles Volk5971: Du sollst nicht14 gehorchen noch bewilligen.

9 Und er sprach559 zu den Boten4397 Benhadad1130: Saget meinem Herrn113, dem Könige4428: Alles1697, was du559 am ersten7223 deinem Knecht5650 entboten hast7971, will7725 ich tun6213; aber dies kann3201 ich nicht tun6213. Und die Boten gingen3212 hin und sagten solches1697 wieder7725.

10 Da sandte Benhadad1130 zu3254 ihm und ließ7971 ihm sagen559: Die Götter430 tun6213 mir7272 dies und das, wo der Staub6083 Samarias8111 genug sein soll5606, daß alles Volk5971 unter mir eine Handvoll8168 davon bringe.

11 Aber der König4428 Israels3478 antwortete6030 und sprach559: Saget: Der den Harnisch anlegt2296, soll sich1984 nicht rühmen, als der ihn hat1696 abgelegt6605.

12 Da das1697 Benhadad hörete und er7760 eben trank8354 mit den Königen4428 in den Gezelten5521, sprach559 er7760 zu8085 seinen Knechten5650: Schicket euch! Und sie schickten sich wider die Stadt5892.

13 Und siehe, ein259 Prophet5030 trat5066 zu Ahab256, dem Könige4428 Israels3478, und sprach559: So spricht der HErr3068: Du559 hast je gesehen all diesen großen1419 Haufen1995. Siehe, ich will7200 ihn heute3117 in deine Hand3027 geben5414, daß du wissen3045 sollst, ich sei der HErr3068.

14 Ahab256 sprach559: Durch wen? Er sprach559: So spricht der HErr3068: Durch die Knaben5288 der Landvögte8269. Er sprach559: Wer soll den Streit4421 anspannen? Er sprach559: Du559.

15 Da zählete er6485 die Knaben5288 der Landvögte8269, und7651 ihrer waren6485 zweihundert3967 und zweiunddreißig8147. Und zählete nach310 ihnen8147 das ganze Volk5971 aller Kinder1121 Israel3478: siebentausend Mann.

16 Und4428 zogen aus im Mittage6672. Benhadad1130 aber trank8354 und war trunken7910 im Gezelt5521 samt den zweiunddreißig8147 Königen4428, die ihm zu Hilfe kommen3318 waren5826.

17 Und die Knaben5288 der Landvögte8269 zogen am ersten7223 aus3318. Benhadad1130 aber sandte aus3318, und die sagten ihm an5046 und sprachen559: Es ziehen7971 Männer582 aus Samaria8111.

18 Er2416 sprach559: Greifet sie8610 lebendig2416, sie8610 seien um Friede7965 oder um Streits4421 willen ausgezogen3318.

19 Da aber die Knaben5288 der Landvögte8269 waren3318 ausgezogen und5892 das Heer2428 ihnen nach310,

20 schlug5221 ein376 jeglicher, wer ihm vorkam. Und376 die Syrer758 flohen5127, und Israel3478 jagte ihnen nach7291. Und Benhadad1130, der König4428 zu Syrien758, entrann4422 mit Rossen5483 und Reitern6571.

21 Und der König4428 Israels3478 zog aus3318 und schlug5221 Roß5483 und Wagen7393, daß er an den Syrern758 eine große1419 Schlacht5221 tat.

22 Da trat5066 ein Prophet5030 zum Könige4428 Israels3478 und sprach559 zu6213 ihm: Gehe3212 hin und stärke2388 dich; und merke und siehe7200, was du tust! Denn der König4428 zu Syrien758 wird3045 wider dich heraufziehen5927, wenn8666 das Jahr8141 um ist.

23 Denn die Knechte5650 des Königs4428 zu3808 Syrien758 sprachen559 zu ihm2388: Ihre Götter430 sind Berggötter; darum haben sie2388 uns angewonnen. O daß wir mit ihnen auf2022 der Ebene4334 streiten3898 müßten! Was gilt‘s, wir wollten ihnen angewinnen?

24 Tu ihm also6213: Tu die Könige4428 weg5493, einen jeglichen1697 von seinem Ort, und376 stelle7760 Herren6346 an ihre Stätte4725.

25 Und ordne4487 dir ein Heer2428, wie das Heer2428 war, das du verloren hast5307, und Roß5483 und Wagen7393, wie jene waren, und laß uns854 wider sie2388 streiten3898 auf der Ebene4334. Was gilt‘s wir wollen ihnen obliegen? Er gehorchte8085 ihrer Stimme6963 und tat6213 also.

26 Als nun das Jahr8141 um war8666, ordnete6485 Benhadad1130 die Syrer758 und zog5927 herauf gen Aphek663, wider Israel3478 zu streiten4421.

27 Und3478 die Kinder1121 Israel3478 ordneten sich3557 auch und4390 versorgeten sich2583; und zogen hin3212 ihnen8147 entgegen7125 und lagerten sich gegen sie6485 wie zwo kleine Herden Ziegen2835. Der Syrer758 aber war1121 das Land776 voll.

28 Und es trat5066 ein Mann376 Gottes430 herzu und sprach559 zum Könige4428 Israels3478: So spricht559 der HErr3068: Darum, daß die Syrer758 haben3045 gesagt559, der HErr3068 sei ein GOtt430 der Berge2022 und nicht ein GOtt430 der Gründe6010, so habe ich559 all diesen großen1419 Haufen1995 in deine Hand3027 gegeben5414, daß ihr wisset, ich sei der HErr3068.

29 Und sie428 lagerten sich2583 stracks5227 gegen jene, sieben7651 Tage3117. Am siebenten7637 Tage3117 zogen sie zuhauf7126 in Streit4421; und die428 Kinder1121 Israel3478 schlugen5221 der Syrer758 hunderttausend3967 Fußvolks auf einen259 Tag3117.

30 Und7651 die übrigen3498 flohen5127 gen Aphek663 in die Stadt5892; und935 die Mauer2346 fiel5307 auf die übrigen3498 siebenundzwanzigtausend Mann376. Und Benhadad1130 floh5127 auch in die Stadt5892, von einer Kammer2315 in die andere.

31 Da sprachen559 seine Knechte5650 zu ihm: Siehe, wir2421 haben gehöret, daß die Könige4428 des Hauses1004 Israel3478 barmherzige2617 Könige4428 sind; so laßt uns8085 Säcke8242 um unsere Lenden4975 tun und Stricke2256 um unsere Häupter7218 und zum Könige4428 Israels3478 hinausgehen3318; vielleicht läßt er7760 deine See LE5315 leben.

32 Und sie gürteten2296 Säcke8242 um ihre Lenden4975 und Stricke um ihre Häupter7218 und kamen935 zum Könige4428 Israels3478 und sprachen559: Benhadad1130, dein Knecht5650, läßt dir sagen559: Lieber, laß meine See LE5315 leben2416! Er2421 aber sprach559: Lebt er noch, so ist2256 er mein Bruder251.

33 Und die Männer582 nahmen3947 eilend5172 das Wort von3318 ihm und deuteten es für4116 sich und sprachen559: Ja, dein Bruder251 Benhadad1130. Er sprach559: Kommt und bringet ihn! Da ging935 Benhadad1130 zu ihm heraus. Und ließ ihn auf5927 den Wagen4818 sitzen

34 und sprach559 zu ihm: Die Städte5892, die mein Vater1 deinem Vater1 genommen hat3947, will7725 ich dir wiedergeben; und mache3772 dir Gassen2351 zu Damaskus1834, wie mein Vater1 zu Samaria8111 getan hat7760, so will ich mit einem Bunde1285 dich lassen. Und er machte7760 mit ihm einen Bund1285 und ließ7971 ihn ziehen7971.

35 Da sprach559 ein259 Mann376 unter den Kindern1121 der Propheten5030 zu seinem Nächsten7453 durch das Wort1697 des HErrn3068: Lieber, schlage5221 mich! Er376 aber weigerte sich3985, ihn zu schlagen5221.

36 Da sprach559 er zu ihm: Darum, daß du der Stimme6963 des HErrn3068 nicht hast8085 gehorchet, siehe, so wird dich3212 ein Löwe738 schlagen5221, wenn du von mir681 gehest1980. Und da er von ihm abging, fand4672 ihn ein Löwe738 und schlug5221 ihn.

37 Und er5221 fand4672 einen andern312 Mann376 und sprach559: Lieber, schlage5221 mich! Und der Mann376 schlug5221 ihn wund6481.

38 Da ging der Prophet5030 hin3212 und trat5975 zum Könige4428 an den Weg1870 und verstellete sein5869 Angesicht666 mit Asche.

39 Und da der König4428 vorüberzog, schrie6817 er6485 den König4428 an und sprach559: Dein Knecht5650 war5674 ausgezogen mitten im7130 Streit4421. Und siehe, ein5493 Mann376 war3318 gewichen und brachte935 einen Mann376 zu mir und sprach559: Verwahre diesen Mann376; wo man sein8104 wird6485 missen, so soll deine See LE5315 anstatt seiner See LE5315 sein, oder sollst einen Zentner3603 Silbers3701 darwägen8254.

40 Und da dein Knecht5650 hie und da zu tun hatte6213, war der nicht369 mehr da. Der König4428 Israels3478 sprach559 zu ihm: Das ist2782 dein Urteil4941, du hast es selbst gefället.

41 Da tat5493 er eilend4116 die Asche von seinem Angesicht; und der König4428 Israels3478 kannte5234 ihn5869, daß er der Propheten5030 einer war.

42 Und er sprach559 zu ihm: So spricht der HErr3068: Darum, daß du559 hast den verbannten2764 Mann376 von3027 dir gelassen, wird7971 deine See LE5315 für seine See LE5315 sein und dein Volk5971 für sein Volk5971.

43 Aber der König4428 Israels3478 zog3212 hin Unmuts5620 und zornig2198 in sein Haus1004 und kam935 gen Samaria8111.

1-а царiв

Розділ 20

1 А Бен-Гада́д, цар сирі́йский, зібрав усе своє ві́йсько та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесни́ці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.

2 І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,

3 та й сказав йому: „Так сказав Бен-Гада́д: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки́ твої та сини́ твої, ці найліпші, — мої вони“!

4 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Буде за словом твоїм, пане мій ца́рю! Твій я та все, що моє!“

5 І знову верну́лися ті посли та й сказали: „Так сказав Бен-Гада́д, говорячи: Я посилав до те́бе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жіно́к своїх, і синів своїх.

6 А взавтра цього ча́су пошлю́ я своїх рабів до тебе, і вони перешука́ють дім твій та доми твоїх рабі́в. І станеться, — на все, що сподо́бається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть“.

7 І скликав Ізраїлів цар усіх старши́х Кра́ю та й сказав: „Дові́дайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жіно́к моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив“.

8 І сказали до нього всі старші́ та ввесь народ: „Не слухай, і не пого́джуйся!“

9 І сказав він до послів Бен-Гадада: „Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що́ посилав ти до свого раба напоча́тку, я зроблю́, а цієї речі зробити не мо́жу“. І пішли посли, і відне́сли йому відповідь.

10 І послав до нього Бен-Гада́д та й сказав: „Нехай так зро́блять мені бо́ги, і нехай так додаду́ть, якщо самарійського по́роху вистачить по жмені всьому народо́ві, що стоїть при мені!“

11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Кажіть: Хай не хва́литься той, хто меча припина́є, а той, хто розв'я́зує“!

12 І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в ша́трах, — то сказав до своїх рабів: „Пустіть тарани́!“ І вони пустили тарани́, на місто.

13 Аж ось один пророк підійшов до Аха́ва, Ізраїлевого царя, та й сказав: „Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий на́товп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізна́єш, що Я — Господь!“

14 І сказав Ахав: „Ким?“ А той відказав: „Так сказав Господь: Слу́гами начальників округ“. І сказав: „Хто розпічне́ війну?“ А той відказав: „Ти“.

15 І перелічив він слуг начальників судо́вих окру́г, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь наро́д, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч.

16 І вийшли вони опі́вдні, а Бен-Гадад пив п'я́ний у ша́трах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому.

17 І вийшли напоча́тку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і доне́сли йому, кажучи: „Ось повихо́дили люди з Самарії.“

18 А він відказав: „Якщо на мир вийшли вони, — схопі́ть їх живих, а якщо на війну повихо́дили, — теж живими схопі́ть їх у неволю!“

19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та ві́йсько, що йшло за ними.

20 І побива́ли вони один о́дного, і побігли сирі́яни, а Ізра́їль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівця́ми.

21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесни́ці, і завдав в Сирії великої пора́зки.

22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: „Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що́ ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар зно́ву пі́де на тебе“.

23 А слуги сирійського царя сказали йому: „Бог гір — їхній Бог, тому́ вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівни́ні, — присягаємо, що бу́демо сильніші від них!

24 І зроби цю річ: Поскида́й тих царів, кожного з його місця, і понаставля́й намі́сників замість них.

25 А ти збереш собі ві́йсько, як те, що відпало від тебе, і ко́ней, скільки було ко́ней, і колесни́ць, скільки було колесни́ць, і бу́демо воювати з ними на рівни́ні. Присягаємо, що ми бу́демо сильніші від них!“ І він послухався їхнього голосу, і зробив так.

26 І сталося по році, і Бен-Гада́д переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.

27 А Ізраїлеві сини були перегля́нені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборува́ли Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни напо́внили Край.

28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що сказали сирі́яни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий на́товп у твою руку, і ви пізна́єте, що Я — Господь!“

29 І таборува́ли ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпали́вся бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одно́го дня.

30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до вну́трішньої кімнати.

31 І сказали до нього його слуги: „Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милости́ві. Покладім вере́тища на сте́гна свої, а шнури́ — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може він пощади́ть твою душу“.

32 І підпереза́ли вони вере́тищами сте́гна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: „Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя!“ А той відказав: „Чи він іще живий? Він мій брат!“

33 А ті люди взяли́ це за натя́ка, і поспішили скориста́тися з того й сказали: „Брат твій Бен-Гадад!“ І той відказав: „Підіть, приведіть його!“ І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесни́цю.

34 І сказав до нього Бен-Гадад: „Ті міста, що ба́тько мій був забрав від твого батька, я поверну́. І ти уря́диш собі в Дама́ску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії“. „А я — сказав Ахав — по умові відпущу́ тебе“. І він склав з ним умову, та й відпустив його.

35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: „Удар мене!“ Та відмовився той чоловік ударити його.

36 І сказав він йому: „За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти пі́деш від мене — і вб'є тебе лев!“ І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.

37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: „Удар мене!“ І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив.

38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.

39 І сталося, цар прохо́див, а він кричав до царя й говорив: „Раб твій ввійшов у сере́дину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш тала́нта срібла.

40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник“. І сказав до нього Ізраїлів цар: „Такий твій при́суд, — ти сам проказа́в“.

41 А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.

42 А той йому сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що ти ви́пустив із руки чоловіка, Мені призна́ченого, то буде життя твоє за його життя, а наро́д твій — за його народ!“

43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадово́лений та гнівни́й, і прибув у Самарі́ю.

Das erste Buch der Könige

Kapitel 20

1-а царiв

Розділ 20

1 Und Benhadad1130, der König4428 zu Syrien758, versammelte6908 alle seine Macht2428, und waren6908 zweiunddreißig Könige4428 mit ihm, und Roß5483 und Wagen7393; und zog5927 herauf und belagerte6696 Samaria8111 und stritt3898 wider sie8147.

1 А Бен-Гада́д, цар сирі́йский, зібрав усе своє ві́йсько та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесни́ці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.

2 Und559 sandte7971 Boten4397 zu Ahab256, dem Könige4428 Israels3478, in die Stadt5892.

2 І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,

3 Und ließ ihm sagen: So spricht Benhadad: Dein Silber3701 und dein Gold2091 ist mein, und deine Weiber802 und deine besten2896 Kinder1121 sind auch mein.

3 та й сказав йому: „Так сказав Бен-Гада́д: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки́ твої та сини́ твої, ці найліпші, — мої вони“!

4 Der König4428 Israels3478 antwortete6030 und sprach559: Mein Herr113 König4428, wie du geredet hast; ich bin dein und alles1697, was ich habe.

4 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Буде за словом твоїм, пане мій ца́рю! Твій я та все, що моє!“

5 Und die Boten4397 kamen wieder7725 und sprachen559: So spricht559 Benhadad1130: Weil ich zu dir gesandt7971 habe und lassen sagen559: Dein Silber3701 und dein Gold2091, deine Weiber802 und deine Kinder1121 sollst du559 mir geben5414,

5 І знову верну́лися ті посли та й сказали: „Так сказав Бен-Гада́д, говорячи: Я посилав до те́бе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жіно́к своїх, і синів своїх.

6 so will ich morgen4279 um diese Zeit6256 meine Knechte5650 zu dir5869 senden7971, daß sie dein Haus1004 und5650 deiner Untertanen Häuser1004 besuchen; und1961 was dir lieblich4261 ist7760, sollen sie in ihre Hände3027 nehmen3947 und wegtragen.

6 А взавтра цього ча́су пошлю́ я своїх рабів до тебе, і вони перешука́ють дім твій та доми твоїх рабі́в. І станеться, — на все, що сподо́бається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть“.

7 Da rief7121 der König4428 Israels3478 allen Ältesten2205 des Landes776 und sprach559: Merket und sehet, wie3045 böse7451 er‘s vornimmt! Er hat1245 zu mir gesandt7971 um meine Weiber802 und Kinder1121, Silber3701 und Gold2091, und ich habe7200 ihm des nicht gewehret.

7 І скликав Ізраїлів цар усіх старши́х Кра́ю та й сказав: „Дові́дайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жіно́к моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив“.

8 Da sprachen559 zu8085 ihm alle Alten2205 und alles Volk5971: Du sollst nicht14 gehorchen noch bewilligen.

8 І сказали до нього всі старші́ та ввесь народ: „Не слухай, і не пого́джуйся!“

9 Und er sprach559 zu den Boten4397 Benhadad1130: Saget meinem Herrn113, dem Könige4428: Alles1697, was du559 am ersten7223 deinem Knecht5650 entboten hast7971, will7725 ich tun6213; aber dies kann3201 ich nicht tun6213. Und die Boten gingen3212 hin und sagten solches1697 wieder7725.

9 І сказав він до послів Бен-Гадада: „Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що́ посилав ти до свого раба напоча́тку, я зроблю́, а цієї речі зробити не мо́жу“. І пішли посли, і відне́сли йому відповідь.

10 Da sandte Benhadad1130 zu3254 ihm und ließ7971 ihm sagen559: Die Götter430 tun6213 mir7272 dies und das, wo der Staub6083 Samarias8111 genug sein soll5606, daß alles Volk5971 unter mir eine Handvoll8168 davon bringe.

10 І послав до нього Бен-Гада́д та й сказав: „Нехай так зро́блять мені бо́ги, і нехай так додаду́ть, якщо самарійського по́роху вистачить по жмені всьому народо́ві, що стоїть при мені!“

11 Aber der König4428 Israels3478 antwortete6030 und sprach559: Saget: Der den Harnisch anlegt2296, soll sich1984 nicht rühmen, als der ihn hat1696 abgelegt6605.

11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Кажіть: Хай не хва́литься той, хто меча припина́є, а той, хто розв'я́зує“!

12 Da das1697 Benhadad hörete und er7760 eben trank8354 mit den Königen4428 in den Gezelten5521, sprach559 er7760 zu8085 seinen Knechten5650: Schicket euch! Und sie schickten sich wider die Stadt5892.

12 І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в ша́трах, — то сказав до своїх рабів: „Пустіть тарани́!“ І вони пустили тарани́, на місто.

13 Und siehe, ein259 Prophet5030 trat5066 zu Ahab256, dem Könige4428 Israels3478, und sprach559: So spricht der HErr3068: Du559 hast je gesehen all diesen großen1419 Haufen1995. Siehe, ich will7200 ihn heute3117 in deine Hand3027 geben5414, daß du wissen3045 sollst, ich sei der HErr3068.

13 Аж ось один пророк підійшов до Аха́ва, Ізраїлевого царя, та й сказав: „Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий на́товп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізна́єш, що Я — Господь!“

14 Ahab256 sprach559: Durch wen? Er sprach559: So spricht der HErr3068: Durch die Knaben5288 der Landvögte8269. Er sprach559: Wer soll den Streit4421 anspannen? Er sprach559: Du559.

14 І сказав Ахав: „Ким?“ А той відказав: „Так сказав Господь: Слу́гами начальників округ“. І сказав: „Хто розпічне́ війну?“ А той відказав: „Ти“.

15 Da zählete er6485 die Knaben5288 der Landvögte8269, und7651 ihrer waren6485 zweihundert3967 und zweiunddreißig8147. Und zählete nach310 ihnen8147 das ganze Volk5971 aller Kinder1121 Israel3478: siebentausend Mann.

15 І перелічив він слуг начальників судо́вих окру́г, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь наро́д, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч.

16 Und4428 zogen aus im Mittage6672. Benhadad1130 aber trank8354 und war trunken7910 im Gezelt5521 samt den zweiunddreißig8147 Königen4428, die ihm zu Hilfe kommen3318 waren5826.

16 І вийшли вони опі́вдні, а Бен-Гадад пив п'я́ний у ша́трах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому.

17 Und die Knaben5288 der Landvögte8269 zogen am ersten7223 aus3318. Benhadad1130 aber sandte aus3318, und die sagten ihm an5046 und sprachen559: Es ziehen7971 Männer582 aus Samaria8111.

17 І вийшли напоча́тку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і доне́сли йому, кажучи: „Ось повихо́дили люди з Самарії.“

18 Er2416 sprach559: Greifet sie8610 lebendig2416, sie8610 seien um Friede7965 oder um Streits4421 willen ausgezogen3318.

18 А він відказав: „Якщо на мир вийшли вони, — схопі́ть їх живих, а якщо на війну повихо́дили, — теж живими схопі́ть їх у неволю!“

19 Da aber die Knaben5288 der Landvögte8269 waren3318 ausgezogen und5892 das Heer2428 ihnen nach310,

19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та ві́йсько, що йшло за ними.

20 schlug5221 ein376 jeglicher, wer ihm vorkam. Und376 die Syrer758 flohen5127, und Israel3478 jagte ihnen nach7291. Und Benhadad1130, der König4428 zu Syrien758, entrann4422 mit Rossen5483 und Reitern6571.

20 І побива́ли вони один о́дного, і побігли сирі́яни, а Ізра́їль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівця́ми.

21 Und der König4428 Israels3478 zog aus3318 und schlug5221 Roß5483 und Wagen7393, daß er an den Syrern758 eine große1419 Schlacht5221 tat.

21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесни́ці, і завдав в Сирії великої пора́зки.

22 Da trat5066 ein Prophet5030 zum Könige4428 Israels3478 und sprach559 zu6213 ihm: Gehe3212 hin und stärke2388 dich; und merke und siehe7200, was du tust! Denn der König4428 zu Syrien758 wird3045 wider dich heraufziehen5927, wenn8666 das Jahr8141 um ist.

22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: „Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що́ ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар зно́ву пі́де на тебе“.

23 Denn die Knechte5650 des Königs4428 zu3808 Syrien758 sprachen559 zu ihm2388: Ihre Götter430 sind Berggötter; darum haben sie2388 uns angewonnen. O daß wir mit ihnen auf2022 der Ebene4334 streiten3898 müßten! Was gilt‘s, wir wollten ihnen angewinnen?

23 А слуги сирійського царя сказали йому: „Бог гір — їхній Бог, тому́ вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівни́ні, — присягаємо, що бу́демо сильніші від них!

24 Tu ihm also6213: Tu die Könige4428 weg5493, einen jeglichen1697 von seinem Ort, und376 stelle7760 Herren6346 an ihre Stätte4725.

24 І зроби цю річ: Поскида́й тих царів, кожного з його місця, і понаставля́й намі́сників замість них.

25 Und ordne4487 dir ein Heer2428, wie das Heer2428 war, das du verloren hast5307, und Roß5483 und Wagen7393, wie jene waren, und laß uns854 wider sie2388 streiten3898 auf der Ebene4334. Was gilt‘s wir wollen ihnen obliegen? Er gehorchte8085 ihrer Stimme6963 und tat6213 also.

25 А ти збереш собі ві́йсько, як те, що відпало від тебе, і ко́ней, скільки було ко́ней, і колесни́ць, скільки було колесни́ць, і бу́демо воювати з ними на рівни́ні. Присягаємо, що ми бу́демо сильніші від них!“ І він послухався їхнього голосу, і зробив так.

26 Als nun das Jahr8141 um war8666, ordnete6485 Benhadad1130 die Syrer758 und zog5927 herauf gen Aphek663, wider Israel3478 zu streiten4421.

26 І сталося по році, і Бен-Гада́д переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.

27 Und3478 die Kinder1121 Israel3478 ordneten sich3557 auch und4390 versorgeten sich2583; und zogen hin3212 ihnen8147 entgegen7125 und lagerten sich gegen sie6485 wie zwo kleine Herden Ziegen2835. Der Syrer758 aber war1121 das Land776 voll.

27 А Ізраїлеві сини були перегля́нені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборува́ли Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни напо́внили Край.

28 Und es trat5066 ein Mann376 Gottes430 herzu und sprach559 zum Könige4428 Israels3478: So spricht559 der HErr3068: Darum, daß die Syrer758 haben3045 gesagt559, der HErr3068 sei ein GOtt430 der Berge2022 und nicht ein GOtt430 der Gründe6010, so habe ich559 all diesen großen1419 Haufen1995 in deine Hand3027 gegeben5414, daß ihr wisset, ich sei der HErr3068.

28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що сказали сирі́яни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий на́товп у твою руку, і ви пізна́єте, що Я — Господь!“

29 Und sie428 lagerten sich2583 stracks5227 gegen jene, sieben7651 Tage3117. Am siebenten7637 Tage3117 zogen sie zuhauf7126 in Streit4421; und die428 Kinder1121 Israel3478 schlugen5221 der Syrer758 hunderttausend3967 Fußvolks auf einen259 Tag3117.

29 І таборува́ли ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпали́вся бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одно́го дня.

30 Und7651 die übrigen3498 flohen5127 gen Aphek663 in die Stadt5892; und935 die Mauer2346 fiel5307 auf die übrigen3498 siebenundzwanzigtausend Mann376. Und Benhadad1130 floh5127 auch in die Stadt5892, von einer Kammer2315 in die andere.

30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до вну́трішньої кімнати.

31 Da sprachen559 seine Knechte5650 zu ihm: Siehe, wir2421 haben gehöret, daß die Könige4428 des Hauses1004 Israel3478 barmherzige2617 Könige4428 sind; so laßt uns8085 Säcke8242 um unsere Lenden4975 tun und Stricke2256 um unsere Häupter7218 und zum Könige4428 Israels3478 hinausgehen3318; vielleicht läßt er7760 deine See LE5315 leben.

31 І сказали до нього його слуги: „Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милости́ві. Покладім вере́тища на сте́гна свої, а шнури́ — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може він пощади́ть твою душу“.

32 Und sie gürteten2296 Säcke8242 um ihre Lenden4975 und Stricke um ihre Häupter7218 und kamen935 zum Könige4428 Israels3478 und sprachen559: Benhadad1130, dein Knecht5650, läßt dir sagen559: Lieber, laß meine See LE5315 leben2416! Er2421 aber sprach559: Lebt er noch, so ist2256 er mein Bruder251.

32 І підпереза́ли вони вере́тищами сте́гна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: „Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя!“ А той відказав: „Чи він іще живий? Він мій брат!“

33 Und die Männer582 nahmen3947 eilend5172 das Wort von3318 ihm und deuteten es für4116 sich und sprachen559: Ja, dein Bruder251 Benhadad1130. Er sprach559: Kommt und bringet ihn! Da ging935 Benhadad1130 zu ihm heraus. Und ließ ihn auf5927 den Wagen4818 sitzen

33 А ті люди взяли́ це за натя́ка, і поспішили скориста́тися з того й сказали: „Брат твій Бен-Гадад!“ І той відказав: „Підіть, приведіть його!“ І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесни́цю.

34 und sprach559 zu ihm: Die Städte5892, die mein Vater1 deinem Vater1 genommen hat3947, will7725 ich dir wiedergeben; und mache3772 dir Gassen2351 zu Damaskus1834, wie mein Vater1 zu Samaria8111 getan hat7760, so will ich mit einem Bunde1285 dich lassen. Und er machte7760 mit ihm einen Bund1285 und ließ7971 ihn ziehen7971.

34 І сказав до нього Бен-Гадад: „Ті міста, що ба́тько мій був забрав від твого батька, я поверну́. І ти уря́диш собі в Дама́ску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії“. „А я — сказав Ахав — по умові відпущу́ тебе“. І він склав з ним умову, та й відпустив його.

35 Da sprach559 ein259 Mann376 unter den Kindern1121 der Propheten5030 zu seinem Nächsten7453 durch das Wort1697 des HErrn3068: Lieber, schlage5221 mich! Er376 aber weigerte sich3985, ihn zu schlagen5221.

35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: „Удар мене!“ Та відмовився той чоловік ударити його.

36 Da sprach559 er zu ihm: Darum, daß du der Stimme6963 des HErrn3068 nicht hast8085 gehorchet, siehe, so wird dich3212 ein Löwe738 schlagen5221, wenn du von mir681 gehest1980. Und da er von ihm abging, fand4672 ihn ein Löwe738 und schlug5221 ihn.

36 І сказав він йому: „За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти пі́деш від мене — і вб'є тебе лев!“ І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.

37 Und er5221 fand4672 einen andern312 Mann376 und sprach559: Lieber, schlage5221 mich! Und der Mann376 schlug5221 ihn wund6481.

37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: „Удар мене!“ І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив.

38 Da ging der Prophet5030 hin3212 und trat5975 zum Könige4428 an den Weg1870 und verstellete sein5869 Angesicht666 mit Asche.

38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.

39 Und da der König4428 vorüberzog, schrie6817 er6485 den König4428 an und sprach559: Dein Knecht5650 war5674 ausgezogen mitten im7130 Streit4421. Und siehe, ein5493 Mann376 war3318 gewichen und brachte935 einen Mann376 zu mir und sprach559: Verwahre diesen Mann376; wo man sein8104 wird6485 missen, so soll deine See LE5315 anstatt seiner See LE5315 sein, oder sollst einen Zentner3603 Silbers3701 darwägen8254.

39 І сталося, цар прохо́див, а він кричав до царя й говорив: „Раб твій ввійшов у сере́дину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш тала́нта срібла.

40 Und da dein Knecht5650 hie und da zu tun hatte6213, war der nicht369 mehr da. Der König4428 Israels3478 sprach559 zu ihm: Das ist2782 dein Urteil4941, du hast es selbst gefället.

40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник“. І сказав до нього Ізраїлів цар: „Такий твій при́суд, — ти сам проказа́в“.

41 Da tat5493 er eilend4116 die Asche von seinem Angesicht; und der König4428 Israels3478 kannte5234 ihn5869, daß er der Propheten5030 einer war.

41 А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.

42 Und er sprach559 zu ihm: So spricht der HErr3068: Darum, daß du559 hast den verbannten2764 Mann376 von3027 dir gelassen, wird7971 deine See LE5315 für seine See LE5315 sein und dein Volk5971 für sein Volk5971.

42 А той йому сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що ти ви́пустив із руки чоловіка, Мені призна́ченого, то буде життя твоє за його життя, а наро́д твій — за його народ!“

43 Aber der König4428 Israels3478 zog3212 hin Unmuts5620 und zornig2198 in sein Haus1004 und kam935 gen Samaria8111.

43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадово́лений та гнівни́й, і прибув у Самарі́ю.

1.0x